“Московський механізм”, задіяний 45 державами-учасницями ОБСЄ після погодження Україною
Виступ Посла Майкла Карпентера
на засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні
13 квітня 2022 р.
Дякую, пане Голова.
Я цілком погоджуюся із заявою, яку щойно зробив мій шановний колега посол Румунії від імені держав, які задіяли “московський механізм”.
Для початку я хотів би подякувати професорам Вольфгангу Бенедеку, Вероніці Білковій та Марко Сассолі за їх ретельний і детальний звіт, підготовлений в рамках “московського механізму” ОБСЄ, який охоплює початковий період оновленої агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого по 1 квітня 2022 р. Я також хотів би подякувати Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) за підтримку роботи Місії. Незважаючи на дуже обмежені часові рамки, Місії вдалося підготувати ретельний і переконливий звіт про те, що, на її думку, становить порушення прав людини, а також норм міжнародного гуманітарного права з боку Росії. У звіті в декількох місцях детально описані випадки скоєння військових злочинів та злочинів проти людства.
Загалом у звіті зазначений цілий перелік нелюдських дій російських військ в Україні, включаючи докази про прямі напади на цивільне населення, медичні установи, зґвалтування, страти, мародерство та примусову депортацію мирного населення до Росії. Місія виявила “явні порушення міжнародного гуманітарного права з боку російських військ” і, як щойно пояснив професор Сассолі, “було б неможливо, щоб стільки цивільних осіб було вбито та поранено, а стільки цивільних об’єктів… було пошкоджено або знищено, якби Росія виконувала свої зобов’язання з міжнародного гуманітарного права стосовно вибірковості, пропорційності та застосуваннях запобіжних заходів” (стор. 93).
У звіті зафіксовано багато особливо кричущих нападів, як-от напад 9 березня на маріупольський пологовий будинок і дитячу лікарню, і встановлено що лікарня була зруйнована в резльтаті російського удару. Місія дійшла висновку, що цей удар був навмисним, нанесеним без дієвого попередження, і, таким чином, є “явним порушенням МГП” – міжнародного гуманітарного права – та “воєнним злочином” (стор. 47). Хоча російський уряд стверджував, що госпіталь використовувався у військових цілях, Місія категорично відкинула ці заяви.
Також Місія виявила, що напад на драматичний театр у Маріуполі 16 березня, в результаті якого загинуло близько 300 людей, швидше за все, є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, а ті, хто його замовив або виконав, скоїли воєнний злочин. Місія також відхилила спробу Кремля звинуватити Україну в цьому та інших нападах (с. 47-48).
Звіт є вагомим документом, у якому зафіксовані масштаби жорстокості російського уряду. Наприклад, у ньому зазначено про те, як російські війська використовували емблему Червоного Хреста, білі прапори, українські прапори, цивільний одяг і навіть символіку ОБСЄ для ведення своїх військових операцій (стор. 43). У звіті зазначені випадки арештів мирних жителів російськими військами, у тому числі журналістів без будь-яких попередніх процедур, а також випадки жорстокого поводження з ними із застосуванням методів, які прирівнюються до тортур. Також міститься історія про українського перекладача та фіксера “Радіо Франс”, якого тримали у полоні в центральній Україні протягом дев’яти днів. Як зазначається у звіті: “Його тримали у крижаному погребі, неодноразово били залізним прутом та прикладами рушниць, катували електричним струмом, позбавляли їжі на 48 годин і піддавали імітаційній страті” (с.18).
У звіті також є докази, які свідчать про те, що російські війська задіяли “поширену та систематичну модель” руйнування українських медичних закладів, завдавши ударів по 52 закладах лише в період з 24 лютого по 22 березня шляхом “невибіркового бомбардування, а в деяких випадках навіть і навмисного”, що є військовими злочинами (с. 36-37).
У звіті зазначено, як російські сили відкрили вогонь по мирних демонстрантах у Скадовську 16 березня. У ньому також зафіксовано 24 випадки незаконного затримання та зникнення місцевих посадовців у регіонах, утримуваних російськими силами, а також випадки незаконного затримання та зникнення 21 журналіста та громадського активіста. У ньому зазначено про пограбування, здійснені російськими солдатами, що “є порушенням [Міжнародного гуманітарного права] і воєнним злочином” (с. 23). У ньому також вказано про осіб, яких було примусово переміщено, а також про незаконний призов громадян України в Донецьку та Луганську. Також йдеться про те, як 7 березня російські військові розстріляли Юрія Прилипка, голову місцевого самоврядування села Гостомель, та двох волонтерів Руслана Карпенка та Івана Зорю, коли вони доставляли їжу та ліки місцевим жителям. Ще зазначено наступне: “13 березня 2022 року російські військові застрелили інваліда, проукраїнського активіста з Луганської області Олександра Кононова вдома у інвалідному візку”. Удоволі м’якій формі у звіті зроблено такий висновок: “Важко пояснити, що ці інциденти були військовою необхідністю”. Справді, я би сказав ще більше: вся ця війна була непотрібною. Це війна за вибором, війна жорстокості і війна жахливого варварства.
Пане Голова, як відомо нам усім, Росія продовжує скоювати звірства навіть після дати закінчення цього звіту. Відколи Місія завершила написання свого звіту, світ вжахнувся від сцен масових вбивств цивільного населення від рук російських солдатів у Бучі, Ірпіні та інших регіонах, які звільнила Україна. 10 квітня влада України повідомила, що лише у Київській області після відступу російських військ було виявлено понад 1200 тіл. Українська влада також продовжує повідомляти про жахливі випадки сексуального насильства, скоєного російськими військами щодо жінок і дітей у Київській області та інших місцях. Всього лише за вісім днів з моменту подання цього звіту світ також став свідком варварського ракетного удару Росії по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня, в результаті якого загинуло 57 мирних жителів і ще десятки отримали поранення. Ми також отримали повідомлення про те, що російські війська розгорнули мобільні крематорії в Маріуполі, як я зазначав раніше, для того, щоб приховати скоєні звірства. Також російські війська проводять примусові депортації та перевезення мирних громадян України з Маріуполя та інших регіонів, підконтрольних їм з 24-го лютого. Кому, як не Росії, прийде в голову використовувати мобільні крематорії? У Маріуполі, Харкові, Ізюмі та інших містах тривають руйнування цілих міст та вбивства мирних жителів через невпинні авіаудари, мінометні та артилерійські обстріли.
Наразі ми вивчаємо повідомлення про те, що російські війська застосували хімічну зброю під час атаки на Маріуполь. Існує достовірна інформація про те, що російські війська могли застосувати різноманітні засоби боротьби з масовими заворушеннями, включаючи сльозогінний газ, змішаний із хімічними речовинами, які могли б викликати сильніші симптоми, щоб послабити та вивести з ладу українських бойовиків, які утримують свої позиції там та цивільних осіб у рамках ведення агресивної боротьби із захоплення Маріуполя. Ми боялися такого розвитку подій уже деякий час і неодноразово попереджали увесь світ про нього. Зараз ми повинні терміново зібрати докази, щоб в подальшому ми мали можливість притягнути до відповідальністі Росію за те, що цілком може бути черговим військовим злочином в Україні.
Пане Голова, ключовою метою задіяння “московського механізму” в даній ситуації було сприяти притягненню Росії до відповідальності за порушення прав людини, порушення міжнародного гуманітарного права, воєнні злочини та злочини проти людства. Важливо, щоб відповідно до мандата Місії вся інформація, зібрана в цьому звіті, була доступна для представників відповідних механізмів підзвітності, а також для національних, регіональних та/або міжнародних судів чи трибуналів, які мають чи можуть мати відповідну юрисдикцію у майбутньому. Зауважу, що звіт містить формулювання, у яких припускається, що можуть бути створені нові механізми підзвітності, і Ви посилалися на це, професоре Бенедек. Мені цікаво почути, чи є у Вас якісь конкретні рекомендації. На жаль, впродовж наступних днів та тижнів, ймовірно, ми дізнаємося про ще більше скоєних звірств, тому держави-учасниці, представлені за цим столом повинні бути готові продовжувати використовувати інструменти, які є у нашому розпорядженні, щоб продовжувати документувати, збирати докази та заводити справи для притягнення Росії до відповідальності у майбутньому.
Пане Голова, ми повинні зробити все можливе, щоб кожна відповідальна особа була притягнута до відповідальності. Сполучені Штати продовжуватимуть використовувати весь спектр своїх інструментів і ресурсів, щоб підтримувати зусилля з ведення документації та підзвітності разом із нашими союзниками та партнерами. Це наш обов’язок перед жертвами цієї війни і перед усім людством.
Дякую, пане Голова. Прошу докласти цю заяву до Журналу засідання.
###
Цей переклад надано для зручності користувачів, і лише оригінальний текст англійською мовою вважається офіційним.
